«Я Маша – велика молодець», – перші слова, які промовила наша пацієнтка, коли отямилася в реанімації.
18 липня 2024 року життя 16-річної Маші з Херсону змінилося назавжди – у її будинок влучила російська ракета. Вона отримала важкі мінно-вибухові травми, після чого розпочався важкий та довгий шлях її лікування й відновлення.
Першу допомогу дівчинка отримала в місцевій лікарні. Згодом була госпіталізована до столичного Охматдиту у відділення нейрохірургії.
«Маша поступила до нас з важким проникаючим ушкодженням головного мозку внаслідок мінно-вибухової травми. В ургентному порядку їй була виконана декомпресивна трепанація черепа з видаленням детриту та кісткових уламків. Потім провели комбіновану пластику кісток склепіння черепа», – розповідає Андрій Гаркуша, лікар-нейрохірург Охматдиту.Післяопераційний період був важким. Проте команді наших медиків вдалося подолати всі виклики. Після регресу посттравматичного запального процесу було виконано, поетапно, пластику твердої мозкової оболонки фрагментом широкої фасції стегна та кісткових структур індивідуальним титановим імплантом, також виконана складна реконструктивна пластика шкіри голови.
Маша провела в стінах лікарні понад 7 місяців. Станом на сьогодні її виписали. Дівчинка почувається набагато краще, всі рухові та мовні функції збережені. Наразі вона потребує лише фізичної та психологічної реабілітації.
Довготривале лікування – це не єдине випробування, яке довелося пройти дитині. До цього вона втратила дім. Її рідна оселя затонула після підриву Каховської ГЕС, будинок не підлягає відновленню. І втратила тата. Він загинув одразу після деокупації Херсона, коли в сусідній будинок влучив ворожий снаряд. Від шоку в чоловіка стався інсульт.
«Іноді траплялися моменти розпачу, проте ми з донькою не припиняли боротися та вірити у все найкраще, тому разом і з підтримкою інших все подолали», – ділиться Наталія, мама пацієнтки.Попри всі труднощі та перешкоди, Маша залишається сильною. Вона усміхається, продовжує малювати, ліпить фігурки з повітряного пластиліну, планує життя та мріє.
«Я мрію стати військовою. Хочу помститися тим, хто зруйнували українцям життя», – зі сльозами на очах ділиться Маша.
Маша — не просто пацієнтка. Вона — символ тієї неймовірної сили, яку мають наші діти. Дівчинка вижила, вистояла та довела – українці незламні. І ми щасливі жити з такими людьми в одній країні. Машо, ми тобою пишаємося і бажаємо не втратити ту віру й любов до життя!
За кожною історією порятунку стоїть величезна команда спеціалістів. Дякуємо нейрохірургам, мікрохірургам, фізичним терапевтам, неврологам, психологам та іншим спеціалістам за професіоналізм, який щодня повертає дітей до життя. Ви творите дива!
