Місяць: Травень 2022

Історія 10-річного Іллі Матвієнко – на жаль, одна з багатьох історій дітей Маріуполя.

Від самого початку повномасштабного російського вторгненні він разом з мамою залишилися у рідному місті, ховалися у своєму будинку, жили у підвалі. Одного разу вони тікали до сусідів, щоб сховатися від обстрілів. Але вберегтися не вдалося. Того дня жінка отримала поранення голови, а хлопчику розірвало ногу. Поранена Наталя на собі дотягнула сина до квартири знайомих.

Поранені та знесилені вони лежали на дивані та обіймали один одного. Мати стискала сина у обіймах до тих пір, поки билося її серце. Наталя померла в обіймах свого сина. Далі знайомі забрали тіло жінки, а на наступний день російські військові вирішили насильно вивезти хлопчика в окупований Новоазовськ, а звідти вже в Донецьк.

У Іллі була роздроблена нога. Вже на окупованій території місцеві лікарі думали відрізати кінцівку, але все ж таки ногу вдалося зберегти. Тим часом бабуся Іллі в Україні шукала всі можливі способи, як повернути онука. Вона швидко оформила опікунство та перетнула кордони чотирьох країн, щоб забрати Іллюшу до себе.

Так збіглося, що Ілля прибув у Охматдит у свій день народження: йому виповнилося 10 років. Привітати хлопчика з поверненням прийшов президент України Володимир Зеленський, команда якого докладала безліч зусиль, аби Ілля повернувся в Україну. Трохи згодом, як зізнається бабуся, у лікарні у Іллі стався і символічний другий день народження – коли лікарі сказали, що нога повноцінно функціонує і Ілля зможе ходити.

Хлопчик вже може рухати пальцями на ушкодженій кінцівці та налаштований на одужання дуже рішуче. Ілля розцвітає, коли до нього навідуються багато гостей, але сум в очах нікуди не дівся. Те, що довелося пережити цьому щирому і доброму хлопчику, не можна собі уявити та у жодному разі не можна пробачити.

12 травня в світі відзначають Міжнародний день медичної сестри. Олена Примак, Головна медична сестра Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», розповіла Vogue Ukraine про свій щоденний фронт.

«Це не подвиг, а наш обов’язок»: головна медсестра Охмадтит – про воєнні будні лікарні.

Інтерв’ю читайте за посиланням: https://vogue.ua/…/ce-ne-podvig-a-nash-obov-yazok…

Янголи. Саме цим словом найчастіше називають медсестер та медбратів, які сьогодні відзначають своє професійне свято.

Ви завжди зустрічаєте всі виклики першими: будь то пандемія коронавірусу, війна чи просто раптовий нічний пацієнт.Ваша робота часто тиха та непомітна, та завжди — важлива. В нинішніх умовах — безцінна

Сьогодні вам дякує не лише колектив нашої лікарні. До привітань долучаються вся Україна та світ. Останні 2,5 місяці ви продовжуєте героїчно рятувати поранених, оточуєте турботою та даруєте надію на здорове майбутнє кожному, хто відновлюється після обстрілів або долає тяжкі хвороби. Ви просто робите те, що вмієте найкраще — рятуєте дорослих та дітей

Ви лишаєтеся на робочому місці тижнями, ви асистуєте під час операцій під обстрілами, ви втішаєте батьків та малюків, коли виють сирени тривоги.На вас тримається не лише лікарня. На вас тримаються цінності, ключова з яких — милосердя. Ми щасливі, що в родині Охматдиту так багато відданих справі професіоналів. Віримо у ваші досягнення та невпинний розвиток

Зі святом, наші найкращі медсестри!

Поліп — це утворення слизової різного походження, яке виступає в порожнину стравоходу, шлунку, тонкої або товстої кишки.

Поліпи шлунково-кишкового тракту є однією з найбільш поширених причин кровотечі з нижніх відділів шлунково-кишкового тракту у дітей. Найгіршим ускладненням є те, що з часом поліпи можуть ставати злоякісними та перетворюватись на колоректальний рак.

Поліпи тонкої кишки можуть призводити до інвагінації та відкритої операції в ургентному порядку. Гігантські поліпи товстої кишки можуть бути причиною закрепів, часткової кишкової непрохідності. Найчастіше діти з таким діагнозом поступають в лікарню з кровотечами, болями у шлунку, низьким гемоглобіном. Саме через ці причини всі поліпи мають бути вчасно діагностовані та видалені.

Команда ендоскопістів Охматдиту має великий досвід видалення поліпів дітям без розрізів — ендоскопічно. Наші спеціалісти працюють з пацієнтами і з одиничними поліпами, і з тими, що мають тотальний поліпоз. Завідувачка відділення ендоскопії НДСЛ «Охматдит» Дар’я Вороняк Dariia Voroniak розповідає, що найдовше втручання з видалення поліпів тривало 5 годин. Тоді лікарям вдалося видалити величезний поліп, діаметром 10 сантиметрів. Пацієнту було лише 3 роки.

В ендоскопічному відділенні НДСЛ «Охматдит» є всі можливості для діагностики та ендоскопічного видалення поліпів шлунково-кишкового тракту у дітей: надсучасне ендоскопічне обладнання та висококваліфіковані лікарі з великим досвідом. У відділенні наявні спеціальні дитячі ендоскопи, найновіші в Україні, що дозволяють виконувати колоноскопії та видаляти поліпи навіть дітям до 1 року. Також з повноцінним запуском Нового корпусу з’явилось сучасне обладнання для ентероскопії, яке дозволяє ендоскопічно видаляти поліпи не тільки зі шлунку та товстої кишки, а й із тонкої.

Щорічно подібне ендоскопічне лікування в Охматдиті проходять приблизно 40 дітей. Деякі з них потребують декількох етапних операцій, лікарі нараховують у них сотні поліпів. Такі втручання проходять під наркозом, а пацієнти перебувають у відділення ургентної хірургії Охматдиту. Тотальні поліпози є генетичними захворюваннями. Більшість поодиноких поліпів є вродженими. Найменшому пацієнту, якому видаляли поліп в Охматдиті, було 10 місяців.

Деякі немовлята народжуються з порушенням диференціації статі. Лікарям важко візуально зрозуміти: народився хлопчик чи дівчинка. Зовнішні статеві органи у цих дітей часто змінені: вони мають вигляд гіпертрофованих великих статевих губ та гіпертрофованого великого клітора (з чоловічим каріотипом), в поєднанні з крипторхізмом (відсутністю яєчок в калитці).

Зараз у світі, зокрема в Україні, існують технології, які дозволяють визначити та хірургічно сформувати стать дитині вже після її народження.

У таких пацієнтів статеві органи можуть мати і нормальний зовнішній вигляд, що відповідає статі дитини, втім поєднувати і чоловічі, і жіночі внутрішні статеві органи. Лікарі розповідають, комбінацій існує безліч. Це зумовлене порушенням закладки тканин ще на 4 тижні вагітності майбутньої мами.

Аби визначити, яку стать дитині будуть формувати лікарі, спочатку необхідно провести ряд генетичних обстежень. Пацієнту визначають панель каріотипування, призначають аналізи на чоловічі та жіночі гормони. Цілий ряд різнопрофільних спеціалістів визначають дійсну стать дитини: генетики, ендокринологи, урологи, гінекологи, психологи беруть учать в консиліумі.

«Визначати, до якої статі належить дитина можна одразу після народження. Ближче до року — можна переходити до етапних операцій. В Охматдиті ми практикуємо реконструктивні операції дітям з порушенням диференціації статі, з визначеним каріотипом хлопця. Після висновку консиліуму, етапні операції завжди починаються діагностичною лапароскопією, для огляду наявності внутрішніх статевих органів протилежної статі»,— розповідає Максим Пономаренко, дитячий уролог НДСЛ «Охматдит».

«Зазвичай на реконструкцію формування статі необхідно три операції. Перший етап — низведення яєчок(якщо такі наявні в черевній порожнині) та видалення рудиментарних органів протилежної статі, при їх наявності. Сучасні технології дозволяють робити малоінвазивні хірургічні втручання. Найкращий час для таких операцій — «підгузочний вік» дитини. Коли малеча ще не ототожнює свій статевий орган»,— ділиться Аліна Пузько, дитячий уролог НДСЛ «Охматдит».

Лікарі розповідають, такі хірургічні операції мають короткий післяопераційний період, діти йдуть додому вже на наступний день. У старшому віці, на фоні динамічного спостереження ендокринологом, ці діти можуть бути переведені на замісну гормональну терапію. Це відбуваються при наявності показань, якщо організм дитини не має можливості виділяти статеві гормони конкретної статі.

Пацієнти з порушенням диференціації статі, при наявності функціонуючих статевих органів, приналежних конкретній статі, можуть стати батьками в майбутньому. Для таких пацієнтів важливе комплексне лікування, в консиліумі з суміжними спеціалістами.

Лікарі Охматдиту роблять виїзні консультації пацієнтів у регіони, які перебували під російською окупацією.

Спеціалісти Консультативно-діагностичної поліклініки НДСЛ «Охматдит» разом з психологами лікарні провели на цьому тижні вже 2 консультативні виїзди у села на Київщині, які знаходилися під російською окупацією. Медичну допомогу отримали діти та підлітки у селах Синяк і Бабинці Бучанського району. Ці території були окуповані впродовж 3 та 4 тижнів.

Дітей проконсультували за 12 напрямками. У приміщеннях місцевих навчальних закладах організували кабінети для прийому хворих. Педіатри, ортопеди, хірурги, урологи, гінекологи, психологи, кардіологи, ендокринологи, неврологи, гастроентерологи, алергологи, окулісти, ЛОР-спеціалісти, стоматологи провели консультації дітям. Також пацієнтам робили ЕКГ- та УЗД-моніторинги, працювала і виїзна лабораторія.

За цей тиждень поглиблений медичний огляд на виїздах проведено 138 дітям. Пацієнтам будо проведено лабораторні та функціональні дослідження. Також медичну допомогу отримали 2 дорослих. На виїзді було проведено 2 гінекологічні малоінвазивні втручання, ще понад 10 пацієнтів скеровано до стаціонару на проведення планового оперативного лікування, а понад 60 дітей — на дообстеження в умовах поліклініки та лікарні.

Місцеві мешканці розповідають, що знаходилися місяць під окупацією. До деяких у будинки заходили російські солдати, люди змушені були жити в підвалах. У багатьох закінчувалися продукти, сім’ї недоїдали. Селяни з села Бабинці говорять, що у них на три найближчі села працює лише одна лікарка. Вона приймає і дітей, і дорослих, тож люди потребують консультації різнопрофільної команди лікарів.

Спеціалісти поліклініки Охматдиту продовжують працювати на виїздах. На цьому тижні вони проведуть консультативні прийоми в селі Миронівка, куди прибуло багато біженців. Незабаром консультації будуть організовані у Прилуках Чернігівської області. Наші лікарі продовжують боронити медичний фронт та зберігати здоров’я маленьких українців.

Кіра у свої 12 років пережила вже чимало. Вона втратила маму у ранньому дитинстві, потім війна застала її у рідному Маріуполі.

На очах дівчинки застрелили її тата — колишнього капітана збірної України з водного поло Євгена Обедінського. Під час спроби втекти з міста, Кіра підірвалася на розтяжці, після чого її викрали окупанти і вивезли на територію так званої «ДНР». Дівчинці дивом вдалося повернутися у Київ, щоб зараз вона могла знову обійняти свого дідуся.

Кіра ніколи не бачила свою маму. Через два тижні після народження жінка померла. Батько виховував двох дітей самостійно. Старша сестра Кіри рік назад поїхала до Польщі на навчання. З того часу дівчата не бачилися. В обох доньок був неймовірний звʼязок з батьком, який все життя дуже піклувався про своїх донечок.

У перші дні війни Кіра жила з дідусем, але Євген забрав її додому. Дівчинка з татом та його дівчиною утрьох ховалися у квартирі, а коли обстріли посилювалися, то періодично бігали в інший будинок. Власники залишили ключі та дозволили ховатися. Там була пічка. Можна було зігрітися та приготувати якусь їжу. За водою тато ходив сам, Кіру з квартири не випускав. Лише один раз вона виходила на вулицю. Але гратися дівчинці зовсім не хотілося.

Мешканці будинку, в якому проживала родина, організували чергування, щоб під час бомбардування можна було швидко не допустити пожежі. Кожні дві години чергувало двоє людей. Вони мали повідомити, якщо десь траплялося загоряння. 17 березня почався черговий обстріл. На чергуванні в той момент був Євген разом зі своєю дівчиною Анною. Пара перебувала на балконі восьмого поверху. Саме тоді у чоловіка поцілили окупанти. Євген загинув, Анна залишилася жива.

Кіра залишилася з Анною, але відтоді вони постійно знаходилися у підвалі. Найдорожча річ, яку Кіра забрала та берегла всі ці дні, – це мобільний телефон батька. Вона і зараз тримає його як скарб та нікому не віддає. Це єдине, що залишилося у неї від найріднішої людини.

25 березня через 9 днів після загибелі чоловіка Кіра і Анна вирішили пішки тікати з Маріуполя. З ними були ще п’ятеро дорослих та дітей. Також до них прибилася велика дворова собака. В якийсь момент одна з дівчаток, подружка Кіри, зачепила на землі розтяжку. Саме пес взяв на себе весь удар від вибуху та врятував людей. Військові одразу прибігли на звук. Осколки потрапили Кірі у вухо. Все обличчя було у крові. Її з Анною посадили на попутну машину. Так вони потрапили у Мангуш, де їх зустріли окупанти, забрали Кіру та згодом на швидкій вивезли у Донецьк. В донецькій лікарні дівчинці дістали осколки з вуха.

Окупанти спершу погрожували дідусю Кіри, що її відправлять в дитячий будинок в Росії. Але, на щастя, дівчинку вдалося визволити. Завдяки домовленостям команди президента Зеленського чоловік подолав винятковий маршрут, аби врятувати онучку. З Києва поїхав на поїзді до Польщі, далі літаком – до Туреччини, звідти ще один літак до Москви, з Москви потягом у Ростов, з Ростова на машині у Донецьк. Але обійми дитини – вартували всього цього. Наразі дівчинка перебуває на лікуванні у НДСЛ «Охматдит». Тут про неї дбають та попри тривале лікування Кіра посміхається та не відпускає від себе дідуся, щоб більше ніхто не міг її викрасти.

Більше фото за посиланням.