Місяць: Травень 2026

Другий раз потрапив під ворожий обстріл: в Охматдиті врятували 16-річного хлопця із Сум після російської атаки.

Максим захоплюється мотоциклами, займається бойовим мистецтвом, любить гуляти з друзями – підліток, який у свої 16 мав би жити своїм життям. Але війна вже двічі втрутилася в його історію.13 квітня 2025 року Максим разом із мамою потрапив під російський обстріл. Тоді вони їхали в автобусі: мама Наталія прикрила сина собою й отримала поранення, а він витягнув її із розтрощеного транспорту.

18 березня 2026 року – новий удар по Сумах. І цього разу поранення отримав сам Максим. Того дня хлопець був у центрі міста – робив фото на посвідчення водія, мріяв про першу поїздку на мотоциклі. Зробивши фото, він поїхав додому, а Наталія залишилася чекати на готові знімки. Саме в цей час неподалік від їхнього будинку стався приліт ворожого “шахеда”. Наталія одразу зателефонувала синові, щоб дізнатися, чи все добре, але він не відповідав. За кілька хвилин жінці зателефонував невідомий номер. Це був чоловік на ім’я Артем. Він побачив пораненого Максима, надавав йому домедичну допомогу та повідомив, що хлопця везуть до лікарні.

У Сумській обласній лікарні Максим провів добу – там його стан стабілізували. Наступного дня хлопця перевели до НДСЛ “Охматдит”.Спочатку за його життя боролися медики відділення анестезіології та інтенсивної терапії з ліжками ЕКМО спільно з лікарями відділення дитячої нейрохірургії.

«Хлопець поступив із важкою черепно-мозковою травмою, ураженням кісток лицевого черепа та перебував у комі. Обсяг ушкоджень був надзвичайно серйозним. Але Максим дуже добре відповів на лікування і продемонстрував відновлення, яке навіть перевищило наші початкові очікування», — розповідає завідувач відділення Станіслав Школьний.Після стабілізації стану Максима перевели до відділення пластично-реконструктивної мікрохірургії, де команда щелепно-лицевих хірургів виконала операцію.

«Внаслідок осколкового поранення була ушкоджена щічна ділянка, де проходять гілки лицьового нерва, що відповідають за міміку. Через це у хлопця спостерігався парез — порушення рухів правої половини обличчя. Під час операції відновили кісткові структури лицевого черепа за допомогою титанових мікропластин і гвинтів”, — пояснює щелепно-лицевий хірург Олег Голубченко.

Далі Максим пройшов курс реабілітації для відновлення міміки, мовлення, жування та слуху. Паралельно із хлопцем працювали психологи, щоб допомогти впоратися із пережитим.

Попереду на Максима чекають планові хірургічні втручання. Наразі його стан покращився, і хлопця вже виписали додому.

«Я вдячна кожному, хто рятував мого сина – Артему, який першим опинився поруч і не розгубився, і всім медикам, які боролися за його життя. Безмежна подяка за працю, професіоналізм та турботу, які ми відчували щодня», — говорить мама Наталія.

Максим – дитина, яка двічі пережила російські атаки. Дитина, яка рятувала свою маму. Дитина, яка мала б думати про навчання, друзів і свої мрії. Жодна дитина не повинна проходити через таке.

У НДСЛ “Охматдит” щодня борються за життя і здоров’я дітей, які постраждали від війни. І кожна така історія – про силу, витримку і про повернення дитинства там, де його намагається забрати війна.Бажаємо Максиму відновлення, повернутися до улюблених занять і майбутнього без страху.

Синці “нізвідки”, періодичні носові кровотечі — це те, що батьки часто пояснюють активністю дитини. Але коли такі симптоми повторюються або рани загоюються довше, ніж зазвичай, — це вже може бути сигналом, який не варто ігнорувати.

Порушення гемостазу не завжди очевидні, тому разом із лікарями-гематологами ми розібрали найпоширеніші міфи про порушення згортання крові у дітей і пояснюємо, де правда, а де міф.

МІФ: Немає сильних кровотеч — отже, і проблем зі згортанням крові немає.

ПРАВДА: Багато батьків вважають, що порушення гемостазу обов’язково супроводжуються масивними крововтратами, які неможливо зупинити. Насправді порушення згортання крові часто маскуються під повсякденні дрібниці, які легко пропустити. Це можуть бути масивні носові кровотечі, або ранки після видалення зуба, які продовжують кровити навіть наступного дня. Важливо розуміти, що згортання крові — це складний механізм, і навіть незначні симптоми потребують уваги фахівця, щоб запобігти серйозним проблемам у майбутньому.

МІФ: Синці у дитини — це нормально, вона просто активна.

ПРАВДА: Ми звикли, що активне дитинство неможливе без розбитих колін, проте існує межа між звичайною дитячою травмою та симптомом хвороби. Батькам варто насторожитися, якщо синці з’являються без очевидної причини, мають великий розмір, відчутну припухлість або виникають у незвичних місцях, як-от на спині, животі чи стегнах. Особливо важливо звернути увагу на гематоми, які довго не загоюються або болять сильніше, ніж зазвичай. За такими синцями, часто приховуються коагулопатії, які важливо діагностувати на ранніх етапах та розпочати лікування.

МІФ: Рясні менструації у дівчат-підлітків — це норма, адже організм тільки формується.

ПРАВДА: Часто можна почути пораду просто «зачекати», поки цикл стабілізується, проте надмірна тривалість або рясність менструацій у підлітковому віці не є нормою. Це не лише виснажує організм та призводить до анемії, але й може бути єдиним видимим проявом хвороби фон Віллебранда — найбільш розповсюдженого спадкового порушення згортання крові. Якщо дівчина змушена змінювати засоби гігієни занадто часто або почувається вкрай слабкою в ці дні, це прямий привід звернутися до лікаря для перевірки показників гемостазу.

МІФ: Тромбози бувають лише у дорослих.

ПРАВДА: Тромбоз зазвичай асоціюється з людьми похилого віку, проте ця проблема може виникнути у будь-якому віці, включаючи немовлят і підлітків, через наявність генетичної схильності до тромбофілії, а не лише через вік. Раннє розпізнавання симптомів, таких як набряк, біль або почервоніння кінцівки, є критично важливим, адже своєчасне звернення за медичною допомогою дозволяє уникнути серйозних ускладнень.

МІФ: Дітям із порушеннями гемостазу не можна займатися спортом.

ПРАВДА: Існує стереотип, що дитина з порушенням згортання крові має бути обмежена у будь-якій активності, щоб уникнути травм. Насправді фізичне навантаження не тільки можливе, а й необхідне для здоров’я судин та суглобів. Міцний м’язовий корсет слугує природним захистом, який зменшує ризик спонтанних крововиливів. Головне разом із лікарем підібрати безпечний вид спорту, наприклад, плавання чи велопрогулянки, та забезпечити медичний супровід. Активне життя допомагає дитині почуватися повноцінною та зміцнює її організм.

Імена, які стоять за щоденною роботою: четверо фахівців відділення ТКМ та імунотерапії НДСЛ “Охматдит” отримали подяки Голови Верховної Ради України.

Це державне визнання професійної команди, яка щодня працює з найскладнішими пацієнтами. За цими відзнаками – роки навчання, практики і рішень, часом тих, які виходять за рамки стандартів, але від яких залежить результат лікування. І водночас за цими відзнаками – люди, які обрали працювати саме тут і віддаються своїй роботі цілковито.

Кожен із відзначених фахівців має свій унікальний шлях до відділенням ТКМ і є активним членом Українська Асоціація Дитячої Онкології/Гематології (УкАДОГ). Олександр Істомін, лікар-гематолог-онколог, виріс у родині лікарів, але після медичного університету він вирішив кардинально змінити життя: опанував IT і пішов працювати у нову сферу. Проте стався внутрішній надлом — він зрозумів, що не може просто перекреслити своє покликання, і повернувся до медицини. Перші чергування у відділенні ТКМ давалися надзвичайно важко, але практика, навчання за кордоном і підтримка наставника, завідувача відділення Олександра Лисиці, допомогли сформуватися як фахівцю.

«Це те, що мене живить сильніше за будь-які інші переваги роботи. Це щось, що надихає, окриляє і змушує ставати кращим», — каже Олександр про миті, коли пацієнт, подолавши хворобу, дзвонить у «дзвоник надії».Андрія Будзина, лікаря-гематолог-онколога, до медичного університету привела любов до природничих наук. Під час його інтернатури відділення ТКМ саме шукало молодих спеціалістів. Він ризикнув, пройшов складний конкурс і знайшов своє місце.

«Це доволі вузька галузь, яка, тим не менш, швидко розвивається і набуває обертів. І я бачу, що ми із командою точно не пасемо задніх і працюємо на рівні, який дозволяє впевнено конкурувати із закордонними колегами. Це мотивує. А державна відзнака стала для мене приємною несподіванкою і сигналом: потрібно лише вдосконалюватися та прогресувати», — ділиться лікар.

Після інтернатури Наталя Біндюженко, лікарка-гематолог-онколог, працювала педіатром у невеликому місті на Сумщині. Але бажання постійного професійного розвитку привело її до Охматдиту.

«Для мене ця робота – справа усього життя. Тут я зустріла людей, у яких можу вчитися, і потрапила у середовище, де можу розвивати потенціал і досягати нових результатів. Ця відзнака — підтвердження, що я на своєму місці і рухаюся правильним шляхом».

Робота відділення неможлива без злагодженої медсестринської служби. Старша медична сестра Зоріна Попчук відповідає за обіг лікарських засобів, дотримання вимог і координацію роботи середнього медичного персоналу.

Завідувач відділення зазначає: «На ній величезна відповідальність: від щоденної роботи з пацієнтами до контролю складних процесів і документації, без яких лікування просто не відбудеться. Це справді титанічна робота».

Саме Олександр Лисиця ініціював подання колег на відзначення. Вручення відбулося за сприяння Голови Верховної Ради України Ruslan Stefanchuk та народної депутатки Оксани Дмитрієвої.

За понад 20 років відділення ТКМ та імунотерапії пройшло неймовірний шлях: перші в Україні трансплантації стовбурових клітин від родинного та неродинного донорів, лікування дітей і дорослих пацієнтів, впровадження нових підходів до лікування.

Сьогодні більше 100 пацієнтів на рік проходять трансплантацію кісткового мозку, що робить відділення абсолютним лідером в країні.Ці подяки – про цінність професії, яка потребує постійного розвитку, точності в рішеннях і командної роботи.

Пишаємося нашими колегами! Ваша праця — це мистецтво дарувати майбутнє дорослим і дітям.